Часто до психологам за допомогою звертаються стурбовані батьки із запитом, що у дитини виник страх. Але часто поява того чи іншого страху – зовсім нормально. Дитячі страхи умовно поділяються на соціальні та природні. В основі природних страхів є інстинкт самозбереження. Страшно все те, що може спричинити фізичний біль чи смерть. До джерел таких страхів належать тварини, чудовиська, привиди, транспорт, природні явища та інші. Соціальні страхи обумовлені соціальної ситуацією, де знаходиться дитина. Це може бути страх самотності, поразки, запізнення, глузувань тощо.
Але є вікова обумовленість страхів. Різним віковим періодам характерні певні страхи. Запам'ятайте або збережіть вікову періодизацію страхів.
- 2 роки:
страх самотності (особливо у хлопчиків); - страх покарання батьками;
- страх транспорту, що рухається;
- страх тварин (більше у дівчаток);
3 роки:
- страх казкових персонажів;
- висоти та темряви;
- замкнутого та відкритого простору (в т.ч. шаф);
- крові та уколів;
- несподіваних гучних звуків і тіні;
4 роки:
- спати та залишатися одному;
- замкнутого простору;
- рухомого транспорту;
5-6 років:
- страх темряви;
- занепокоєння, що насняться страшні сни;
- лікарів;
- страх гучних звуків;
- страх комах;
- бути ізгоєм серед друзів;
6-7 років:
- страх власної смерті та смерті батьків;
- особливо сильний страх тварин;
- глибини, страшних снів, пожежі та настання війни;
- у дівчаток виражені страхи покарання, захворіти та казкових персонажів;
- страхи, пов'язані зі школою (перед однокласниками, вчителями чи шкільним насильством);
7-8 років:
- темряви та темних місць;
- страх певних об'єктів чи явищ після перегляду фільму чи передачі;
- страх втрати любові оточуючих;
- боязнь, що його вкрадуть;
8-9 років:
- страх отримати особисту образу;
- страх невдачі та розчарувати батьків;
- фізичного насильства;
- страхи за здоров'я близьких людей;
9-11 років:
- страх невдачі;
- страх за своє здоров'я;
- страх убивць або хуліганів;
- страх перед думкою оточуючих
11-13 років:
- страх бути неуспішним;
- відрізнятися від інших;
- страх перед захворюваннями та смертю;
- страх здатися дурним;
13-18 років:
- страх іспитів;
- страх перед майбутнім;
- страх публічних виступів;
- страх думки оточуючих;
- страх світових подій.
Не всі страхи потребують терапії. Але звертайте увагу на скільки сильний страх, як вона впливає на стан і поведінку дитини, як довго вона актуальна, відповідає він силі реакції дитини на лякаючий стимул. Якщо ця ситуація вас турбує, то краще зверніться до дитячого психолога за допомогою. Оскільки страх може впливати на подальший розвиток дитини та формування тривожності як риси.